Кузьменко  Волеслав Григорович – дослідник  44-ї гірничо-стрілецької дивізії

28.І.1929 – Грудень 2005

  

      Щедра і багата Кіровоградщина на працьовитих, талановитих і видатних людей. Вона подарувала світові цілу плеяду письменників і поетів, художникі композиторів, вчених, корифеїв українського театру. Щедрою на таланти є й

Новоархангельщина,  яка дала світові Є.Ф. Маланюка — поета, співця Степової Еллади, Василя Козаченка, Кузьму Гриба, Анатолія Загравенка — відомих українських письменників та поетів, О.С. Ситнікова — професора, доктора економічних наук, К.Ф. Войцехівську — кандидата математичних наук, Ю.І. Мимрика — підполковника медичної служби, В.А. Литвинова Заслуженого агронома УРСР, А.І. Попова — кандидата технічних наук, професора, Двічі Героя Соціалістичної Праці Л. И. Шліфера.

     Сьогодні моє слово про близьку мені людину, мудрого наставника, досвідченого педагога, великого краєзнавця Волеслава Григоровича Кузьменка. Він народився 28 січня 1929 року в с.Торговиця. Батько Григорій Григорович Кузьменко, 1903 року народження, працював головою промартілі в с. Торговиця. 21 грудня 1941 року батька і шістьох його однодумців на виїзді з Підвисокого на Копенкувате розстріляли за зв'язок з партизанами та знайомство з офіцерами-червоноармійцями. Нині тіла загиблих покояться у братській могилі в с. Підвисоке. Мати Марія Теофанівна Кузьменко, 1903 року народження, до виходу на пенсію працювала вчителькою Торговицької школи.

     Навчався в Торговицькій школі. З липня 1941 по березень 1944 року знаходився на тимчасово окупованій німецькими фашистами території в с. Торговиця, працював у громадському господарстві. Після звільнення села Радянською армією продовжив навчання. В 1946 році закінчивсім класів Торговицької школи, а в 1949 — 10 класів Новоархангельської. Цього ж року вступив до Київського топографічного технікуму, який закінчив (прискорений випуск) з відзнакою в 1950 році. Далі продовжував навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на філологічному факультеті (російсько-слов'янське відділення), який закінчив у 1955 році. З вересня цього ж року працював директором Голубівської середньої школи Березівського району Рівненської області.

    В 1961 році любов до рідного краю повернула В.Г. Кузьменка до малої батьківщини. На Новоархангельщину приїхав з дружиною Катериною Никифорівною, яка працювала в тому ж селі медсестрою, та донькою Мирославою. Був директором Кальниболотської, Новоархангельської, Торговицької середніх шкіл, вчителем російської мови і літератури, організатором позакласної роботи. 3 1975 і до виходу на пенсію 1 вересня 1990 року— заступником директора Новоархангельської середньої школи №1. 

За  багаторічну  сумлінну  працю  Волеслав Григорович був нагороджений медалями «За доблесну працю», «Ветеран праці», а в 1972 році Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12 червня йому присвоєно  почесне  звання  Заслуженого працівника культури УРСР.

         З 1979 року він - керівник ініціативної групи по створенню музею історії школи, в роботі якої брали участь вчителі: Л.Ф. Стась, В.М. Стрільчук, М.І. Шраменко, В.М. Безчасний, директор школи І.П. Козаченко, медсестра школи 

К.Н. Кузьменко, інші вчителі, батьки та учні. Довгий час він разом з однодумцями-колегами, учнями збирав матеріали з місцевої історії. Краєзнавці зібрали, систематизували та вивчили значну кількість пам'яток, речових джерел та документів. Учні приносили до музею знаряддя праці, речі побуту, зустрічалися із старожилами, ветеранами. Пошукова робота сприяла вихованню у багатьох учнів пізнавальних інтересів, формуванню любові до рідної землі. Задум В.Г. Кузьменка представлено на стендах і вітринах, які ілюструють історію селища - від найдавніших часів до сучасності. Директором музею «Наша біографія»

       Заслужений працівник культури України Волеслав Григорович працював понад 20 років. В 1999 році музею було присвоєно звання Народний.  Його відвідали в свій час письменники В. Козаченко, Ю. Збанацький, Б. Олійник,      Б. Чалий, Є. Долматовський, Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант І. Громов.

       На підставі зібраних матеріалів В.Г. Кузьменко написав і опублікував краєзнавчі праці: «Нариси з історії розвитку народної освіти в Новоархангельську»,  де розкривається, півторавіковий шлях розвитку освіти на тлі історії Новоархангельська.

      У 2005 році світ побачила книга «Шанець над Синюхою». Дана праця має науково-публіцистичний напрямок. Перший розділ розповідає в художній формі про заснування містечка Новоархангельська. Автор для її написання використав реальні історичні факти та реальних персонажів того часу, документи XVIIІ-ХІХ ст. В тексті наявні короткі історичні вставки про тих чи інших людей, події з життя Новоархангельська. Розділ охоплює період з 1742 по 1821 роки. Другий розділ твору містить змістовну інформаційну довідку про подальшу історію Новоархангельська, сучасний стан економіки району, розвиток освіти, культури, медицини тощо. Окремо виділено археологічне минуле краю. Наявна розповідь про відомі постаті, чиє життя пов'язане з Новоархангельщиною:

Героїв Соціалістичної Праці та Радянського Союзу. Останній, третій розділ містить перелік та коротку характеристику кращих промислових підприємств та агроформувань району. Загалом, незважаючи на невеликий обсяг та кількість сторінок — 144, книга є результатом кропіткої праці по збору інформації про Новоархангельський район та дослідження наявних історичних та археологічних джерел з минулого, нашого краю.

      Не оминула його увага і трагічні сторінки в історії Новоархангельщини періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. Ним було написано серію нарисів про оборону Новоархангельська у 1941році під назвою «Незабутнє», про звільнення селища від фашистських загарбників «Радість визволення».

Враховуючи територіальну близькість районного центру до с.Підвисоке,  Волеславу Григоровичу вдалося зібрати велику експозицію, що стосується трагедії оточення 6-ї та 12-ї армій в урочищі Зелена Брама. Це передані на зберігання до фондів музею залишки амуніції, боєприпасів, стрілецької зброї, фотодокументів та ін.

      Особливо цінними являються листи від ветеранів з якими Кузьменко В.Г. вів переписку декілька десятиліть. В них містяться спогади безпосередніх учасників тих подій, також в листуванні присутні  спогади близьких та рідних  тих бійців та офіцерів, які не дожили до наших днів.  Більша частина переписки стосується долі 44-ї гірничострілецької дивізії генерала-майора Ткаченка А.С.(12–та армія ген.Понєдєліна П.Г.), яка героїчно до останнього бійця билася в оточенні в серпні 1941р.

    Згадую, наскільки самовіддано Волеслав Григорович вів переписку, невтомно, як справжній ентузіаст,  по крихтам збирав дані про бійців та офіцерів, про їхні подальші долі. Щиро радів кожному новому листу, як про згадку з далекого минулого, яка допомагала дізнатися щось нове, відкрити нову сторінку у дослідженні тих трагічних і одночасно героїчних подій. Також ним була зібрана і систематизована картотека бійців 44-ї гірничо-стрілецької дивізії, створено цілий альбом, який присвячений даному військовому підрозділу.

 

    В ході переписки з Ткаченко І.С.(донька комдива Ткаченка А.С.); ветеранами Савенко Н.П.(командиром  штабної батареї, 122 арт.полку, 44 гс.д.), Чекановим С.І. (рядовим 12 окр.батальона зв’язку, 44 гс.д. ), Поповим Л.Я. (лейтенантом 122 арт.полку, 44 гс.д.); Іщенко З.П. (помічником нач.штабу 122 арт.полка, 44 гс.д.), Бєлобрисовим І.О (помічника капельмейстера польової кухні штабу 44-ї гс.д.), Мягким Л.Г.(старшим кіно-радіотехніком політвідділу 44 гс.д.) та ін. [6]

вдалося дізнатися багато нового про бойовий шлях дивізії, подробиці боїв серпня 1941р., героїчні долі бійців та офіцерів.

   Також активне листування велося із Музеєм ім.М.О. Щорса що на Чернігівщині (оскільки дивізія спочатку була сформована в роки Громадянської війни і носила назву ім.Щорса); Новоград-Волинським народним музеєм бойової слави; Архівом Прикарпатського Військового Округу Міністерства Оборони СРСР.

   Завдяки ентузіазму і наполегливості Волеслава Григоровича, вдалося встановити із небуття десятки прізвищ та імен солдат та офіцерів, які не шкодуючи власного життя в далекому 41-му році боронили наше із Вами МАЙБУТНЄ!

    Вшановуючи пам'ять цієї незвичайної і талановитої людини у Новоархангельському НВК «загальноосвітня школа-гімназія  І-ІІІ ступенів», де він працював, зібрано фотодокументи перебування та участі його в різноманітних заходах, його видавнича діяльність: краєзнавчі нариси, публікації статей. Розповідаючи сьогодні про нього, не можна не сказати про те, що учителем він був і залишається для багатьох поколінь учнів та педагогів. Його тихий спокійний голос, манера говорити, погляд і жест, надзвичайна внутрішня інтелігентність, зачарувала кожного, кому хоч раз в житті доводилося поспілкуватися з ним.

     Невблаганно летить час, але в серцях багатьох учнів і колег, друзів і однодумців зберігається вдячність  Людині і Вчителеві, Трудівнику і  Краєзнавцю — ВОЛЕСЛАВУ ГРИГОРОВИЧУ КУЗЬМЕНКУ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

1.     Галкін Ю.М. Мудрий наставник, досвідчений педагог, великий краєзнавець В.Г.Кузьменко. – Новоархангельськ: Самвидав, 2015 – c.1;

2.     Газета «Колос» від 31.01.2015р.;

3.     Газета «Колос» від 04.02.2015р.;

4.     Газета «Колос» від 07.02.2015р.;

5.     Галкін Ю.М. Мудрий наставник, досвідчений педагог, великий краєзнавець В.Г.Кузьменко. – Новоархангельськ: Самвидав, 2015 – c.6;

6.     Листи ветеранів ВОВ з фондів Народного музею Новоархангельського НВК «загальноосвітня школа-гімназія І-ІІІ ступенів»;

7.     Газета «Колос» від 18.02.2015р