Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками). Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших. Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять. Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов'язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоб вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди. Обдаровані діти особливо мають потребу в розвитку в них самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то їм доводиться піклуватись про себе самим. Отже, батькам необхідно: приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів; спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще та швидше; не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби; точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають самі, а тільки дати відповідь). Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї Повага до бажання дітей самостійно працювати; Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів; Надання дитині свободи вибору; Надання авторитетної допомоги; Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї; Терпимість до безладдя; Заохочення обдарованої дитини; Здібність до самоаналізу; Розвиток цікавості, допитливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів; Знання психологічних особливостей обдарованої дитини; Розуміння їхніх потреб та інтересів; Мати творчий особистий світогляд; Володіння почуттям гумору; Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу; Застосування форм і методів народної педагогіки; Виховання культури мовлення; Створення затишних і безпечних умов для розвитку. Рекомендації батькам з виховання обдарованої дитини Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри. Виховуйте дитину в гармонії з природою. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу Радійте успіхам ваших дітей. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули. Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших. Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.