Добре бути обдарованим?

Звичайно, розвиток дитини не може обмежуватися лише родиною. Рано чи пізно обдароване чадо піде в школу. Далеко не кожен вид обдарованості має відношення до школи і знаходить там умови для розвитку. Наприклад, так звана соціальна (лідерська) обдарованість зі зрозумілих причин не завжди заохочується педагогами, так і батьками. Вони просто не знають, що робити з такими дітьми.

Рано проявилася обдарованість в області мистецтв (музична, художня, акторська) або в спорті до школи теж, мабуть, прямого відношення не має. Часто така дитина відчуває себе в школі не дуже затишно: з-за постійної зайнятості менше спілкується з однокласниками, нерідко пропускає заняття у зв'язку з концертами чи змаганнями. У таких дітей часто виникають емоційні проблеми з-за високої конкуренції з іншими дітьми у своїй «спеціальності».

Для успіху в загальноосвітній школі важливі інші типи обдарованості.

Є діти з яскраво вираженою здатністю вчитися, засвоювати запропонований навчальний матеріал. Причому виявляють таку здатність незалежно від труднощі предмета і власних інтересів. Це так звана академічна обдарованість. У дітей з цим видом обдарованості шкільне життя значно легше, їх успіхи радують батьків. А згодом їм простіше отримати хорошу спеціальність і добитися успіхів в роботі. Прийнято вважати, що якихось особливих висот такі діти зазвичай не досягають.

Інших школярів відрізняє особлива інтелектуальна обдарованість, вміння мислити, порівнювати, виділяти головне, робити самостійні висновки, прогнозувати і т. д. Але, на жаль, успіхи таких дітей найчастіше залежать від їх ставлення, інтересу до предмета і його вчитель. Вони можуть вчитися нерівно («п'ять», то «два»): блискуче по одному предмету і так себе по іншому.

Особливий вид обдарованості - творча обдарованість. Маються на увазі не тільки здібності до образотворчої, музичної чи літературної діяльності. Творча обдарованість - це, насамперед, нестандартне сприйняття світу, оригінальність мислення, насичене емоційне життя.

Як живеться обдарованим дітям у школі?

Анітрохи не легше, ніж будь-якій іншій дитині. При цьому у дітей з конкретним видом обдарованості та проблеми адаптації можуть бути різними. Мабуть, найлегше адаптуються в школі «академічно обдаровані». Вони радують своїми успіхами батьків і вчителів. У них немає і особливих проблем у спілкуванні з однолітками - завжди готові щось роз'яснити, допомогти, навіть «дати списати». І позашкільні їх інтереси зазвичай не відрізняються від інтересів однокласників.

До «інтелектуалам» в школах ставляться поблажливо. Захоплюються їх здібностей в одній сфері (наприклад, фізики або математики) і прощають часом повну неуспішність в чомусь іншому (наприклад, безграмотність в листі). Нерідко вони радують школу своїми блискучими успіхами на олімпіадах різного рівня. Ці діти часто настільки поглинені своїми інтелектуальними захопленнями, що особливої потреби в увазі з боку однокласників не відчувають. Хоча можуть мати і досить стійкі виборчі прихильності (наприклад, серед шанувальників свого таланту»).

Спортивні і музичні здібності дітей виявляються досить рано. Якщо такі школярі досягають дуже високих результатів у своїй галузі, у звичайній масовій школі вони майже перестає бувати в силу своєї зайнятості. Однокласникам і вчителям залишається захоплюватися їх досягненнями здалеку. Емоційне неблагополуччя такі діти нерідко відчувають з-за високої конкуренції у своїй «професійній» середовищі.

Деякі психологи вважають, що творчо обдаровані діти у звичайній школі не отримують належного розуміння з боку дорослих і однолітків, піддаються насмішкам і мало не цькуванню. Стало бути, вихід у тому, щоб поміщати їх в спеціальні школи для обдарованих.

Не всі фахівці згодні з цією точкою зору. Якщо дитина талановита, це не означає автоматично, що він некомпетентний у спілкуванні з однолітками. Іноді такі діти проявляють зверхність по відношенню до оточуючих дітям («Про що з ними говорити?») або до своїм вчителям («Чому вони мене можуть навчити?»). У цьому випадку проблеми в спілкуванні будуть виникати. Але це швидше витрати сімейного виховання, а зовсім не атрибут творчої обдарованості. Найчастіше діти з художніми, артистичними, поетичними здібностями користуються заслуженим захопленням у своєму рідному класі, популярністю в школі та всілякою підтримкою з боку педагогів.

Як розпізнати обдарованість дитини?

У всіх обдарованих дітей чітко виражена пошукова потреба. Вони відчувають яскраві, насичені емоції при занятті певною роботою. Ще їх відрізняє надзвичайна цілеспрямованість, здатність до тривалої концентрації уваги, вміння керувати своєю діяльністю (у певній галузі).

Обдарованість, інтелектуальна та творча обдарованість не зв'язані між собою безпосередньо. Відомий дослідник в області творчих здібностей Е. Торренс говорив, що якби ми виявляли обдарованих дітей на основі тестів інтелекту, то ми б відсіяли 70 відсотків найбільш творчі з них.

В якій області обдарована дитина проявить себе? Про це можна судити за спостереженнями або результатами спеціальних тестів. Але не варто нав'язувати йому результати своїх спостережень або випробувань. Краще надати умови для широкого прояву його можливостей.

Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками). Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших. Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять. Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов'язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоб вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди. Обдаровані діти особливо мають потребу в розвитку в них самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то їм доводиться піклуватись про себе самим. Отже, батькам необхідно: приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів; спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще та швидше; не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби; точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають самі, а тільки дати відповідь). Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї Повага до бажання дітей самостійно працювати; Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів; Надання дитині свободи вибору; Надання авторитетної допомоги; Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї; Терпимість до безладдя; Заохочення обдарованої дитини; Здібність до самоаналізу; Розвиток цікавості, допитливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів; Знання психологічних особливостей обдарованої дитини; Розуміння їхніх потреб та інтересів; Мати творчий особистий світогляд; Володіння почуттям гумору; Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу; Застосування форм і методів народної педагогіки; Виховання культури мовлення; Створення затишних і безпечних умов для розвитку. Рекомендації батькам з виховання обдарованої дитини Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри. Виховуйте дитину в гармонії з природою. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу Радійте успіхам ваших дітей. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули. Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших. Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

«РОЗВИТОК ПРИРОДНИХ ОБДАРУВАНЬ УЧНІВ,- ПРІОРИТЕТ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ»

Головне – помітити в кожній дитині її найсильнішу сторону, знайти в ній ту золоту жилку, від якої починається розвиток її індивідуальності, добитися того, щоб вона досягла видатних для свого віку успіхів у цій справі, яка найбільш яскраво виявляє,розкриває її природні задатки.

                                                         В.О. Сухомлинський

Яких же дітей необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість? Нині існує понад 100 (!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком влаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів.

У найновішому словнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має великі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист, обдарування.

Ще одне визначення: обдарованість – своєрідне поєднання здібностей (окремих психічних якостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність, яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність до узагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівень мотивації.

Існують різні типи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Ще один тип обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура, сцена. Психомоторна (спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово навчатися.

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і творча (креативна)

Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі – це завжди генії самого навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння.

Інтелектуальна обдарованість –це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача.

Творча обдарованість (креативна) –це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.

Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу.

Виявити талант мають психологічні служби, а створити умови для виявлення суто педагогічне завдання.

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

ОБ­ДАРОВАНА ДИТИНА - це дитина, яка виділяється серед своїх колег яск­раво вираженими успіхами в досяг­ненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умов­ний «середній рівень; при  цьому важ­ливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи.

Ми визначаємо обдаровану дитину як таку дитину, що відрізняється від однолітків яркими видатними здібностями, або вона має внутрішні передумови для високих досягнень, в тому або іншому виді діяльності.

З метою створення сприятливих умов  для розвитку інтелектуального потенціалу школи, пошуку, підтримки і стимулювання творчо обдарованих дітей та молоді адміністрацією школи проведено аналіз підсумки роботи з обдарованими дітьми.

Щороку адміністрація школи,  відповідно до основних  заходів програми, здійснює цілий ряд заходів:    поновлюється банк обдарованих дітей, ведеться банк діагностичних методик виявлення обдарованих дітей психологом школи.

        З метою виявлення обдарованих  дітей, визначення творчого потеніалу, сформованості загальних творчих здібностей учнів та ставлення дітей щодо системи роботи вчителів,  підготовки до участі в олімпіадах  практичним психологом  проводиться  психологічне діагностування обдарованих дітей. 

Перевірте здібності вашої дитини.

Можливо, вона геній?

1. Чи випадало вашій дитині знаходити незвичне примінення якому-небудь предмету?

2. Чи змінює вона свої уподобання?

3. Чи любить малювати абстрактні картини?

4. Чи любить малювати уявні предмети?

5. Чи любить фантастичні історії?

6. Складає вона оповідання чи вірші?

7. Любить вирізати витіюваті, химерні фігурки?

8. Траплялося так, що ваша дитина зробила те, чого не знає, або те, чого не існує?

9. Буває у неї бажання щось переробити на свій смак?

10. Чи боїться темноти?

11.Чи вигадала дитина яке-небудь слово?

12. Чи вважала вона це слово зрозумілим і без пояснень?

13. Чи пробувала переставляти меблі в кімнаті за своїм уподобанням?

14. Чи вдалим був цей задум?

15. Чи використовувала якусь річ не за призначенням?

16. Коли ваша дитина була зовсім маленька, чи могла вона угадувати призначення різних предметів?

17. Чи вибирає одяг за своїм смаком, не зважаючи на ваш?

18. Чи є у неї свій внутрішній світ, недоступний оточуючим?

19.Чи шукає пояснення тому, чого ще не розуміє?

20.  Чи часто просить пояснити явища оточуючого світу?

21. Чи любить читати книжки без ілюстрацій?

22. Чи придумує свої власні ігри або розваги?

23. Чи пам'ятає і чи розповідає свої сни або пережиті враження?

РЕЗУЛЬТАТИ:

Кожна відповідь "так" на запитання тесту оцінюється в 1 бал.

Від 20 до 23 балів: дитина дуже кмітлива, має власну точку зору на все, що її оточує. Слід допомагати дитині розвивати ці якості.

Від 15 до 19: дитина не завжди може проявити свої якості і здібності. Вона винахідлива і кмітлива, але лише тоді, коли чимось зацікавлена.

Від   9   до    14:   дитина   кмітлива   в   тих   сферах   діяльності,   де необов'язковий власний погляд на речі. Проте для творчих занять

багато не вистачає.

Від 4 до 8: ваша дитина проявляє творчість у мисленні лише при досягненні дуже важливої для неї мети, вона більше схильна до практичної діяльності.

Менше 4 балів: дитині не вистачає винахідливості, але вона може досягти успіхів як гарний виконавець, навіть у складних професіях.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ Заповіді для батьків

 1. Ніколи не займайтеся вихованням у поганому настрої.
 2. Чітко визначте, чого саме ви вимагає від дитини, і поясніть це їй, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.
 3. Надайте дитині самостійності; виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. Не підмінюйте виховання опікою.
 4. Краще не підказуйте готового рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналізуйте разом з дитиною її неправильні та помилкові кроки до мети.
 5. Не пропустіть момент першого успіху.
 6. Беріть участь у справах класу та школи. Дитині буде приємно, якщо школа стане частиною вашого життя: ваш авторитет підвищиться;
 7. Не примушуйте багаторазово переписувати, повторювати. Поспостерігайте за особливостями розумової діяльності своєї дитини, з'ясуйте, що в неї виходить легко, а що дається важко. Порадьтеся з педагогом, як поліпшити пам'ять, розвинути зосередженість, організованість тощо. 
8. Забезпечуйте дитину всім необхідним для навчання, створюйте атмосферу поважного ставлення до її праці, речей, навчальних справ і т. ін.,
 9. Розумова праця складна, вимагає значних зусиль. Допомагайте дитині зберегти віру в себе. 10.Під час виконання домашньої роботи з дитиною не контролюйте діяльність вчителя. 11.Стримуйте в собі спокусу негайно використати будь-яку помилку дитини для її критики. Допомагаючи їй виконувати домашнє завдання, допускайте іноді навмисні помилки, щоб у дитини був шанс виправити вас, випробувати задоволення від виявлення помилки. Тільки так вона зможе усвідомити дію контролю, який поступово стане самоконтролем. 
12.Перевіряйте домашнє завдання, особливо на першому етапі навчання, даючи при цьому дитині зрозуміти, що ви задоволені чи незадоволені нею. Будьте впевнені: наступного разу вона дуже старатиметься, щоб заслужити вашої похвали.