Робота класного керівника з батьками

Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, гуман­ного вчителя, який забезпечить їй хороше виховання. Та лише за умов спільної, узгодженої ді­яльності вчителів і батьків можна говорити про успіх виховної роботи.

Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки й по­збавлена громадянської відповідальності за достойне виховання своїх дітей, класний керівник має висту­пити, з одного боку, сполучною ланкою між школою та сім'єю, а з іншого, — організатором підвищення педагогічної культури кожного батька й матері.

У роботі з батьками вчителеві слід використову­вати різноманітні форми педагогічної взаємодії. Це можуть бути індивідуальні, групові та колективні форми роботи.

Досить ефективною формою забезпечення опти­мальних умов співдружності сім'ї та школи є відві­дування сім'ї школяра. Учитель під час відвідування має змогу ознайомитися із соціально-економічними умовами виховання дитини, зрозуміти психолого-педагогічний клімат у сімейному колективі, дати поради батькам щодо забезпечення сприятливих умов для навчальної діяльності учня, інформувати батьків про успішність і поведінку вихованця в школі тощо.

Вдаючись до цієї форми роботи з батьками, по­трібно дотримуватися таких вимог:

•  відвідування сім'ї має бути плановим (упродовж навчального року класний керівник повинен побувати в кожній сім'ї не менше ніж два рази);

•  відвідувати сім'ї всіх учнів, а не лише тих, які мають труднощі в навчанні та поведінці;

•  щоразу визначати мету й зміст бесіди з батьками з урахуванням індивідуальних особливостей конкрет­ної дитини;

•  завчасно попереджувати й узгоджувати з батька­ми (через учня) день і час візиту до сім'ї;

•  інформувати батьків про навчально-виховну діяльність їхньої дитини, у першу чергу слід розпо­відати їм про позитивний бік навчання, поведінки й лише потім із тактовно говорити про труднощі, які виникають у навчанні, спілкуванні з товаришами, учителями, вести розмову про спільні дії в наданні допомоги для подолання цих труднощів.

Класний керівник періодично може за­прошувати батьків до школи для:

•  інформування їх про успіхи школяра в навчанні та хорошу поведінку, приносячи цим радість бать­кам;

•  ознайомлення з умовами навчання;

•  знайомства з учителями, які працюють у пев­ному класі;

•  з'ясування можливих причин, які ведуть до появи певних труднощів у діяльності дитини безпо­середньо в школі;

•  ухвалення спільних рішень щодо дій учителів і батьків, спрямованих на утвердження позитивних проявів у розвитку й діяльності учня;

•  надання допомоги в подоланні труднощів.

Запрошення батька чи матері має здійснюватися планово й не повинно кожного разу обумовлюватися негативною поведінкою дитини й виступати пере­важним чинником у спілкуванні вчителів, класних керівників із батьками.

Важливо дотримуватися певної форми запро­шення. Найзручніше це робити за допомогою листа, адресованого матері й батькові із зазначенням дати, часу та місця зустрічі, а також кола питань, які мають стати предметом обговорення. Такий лист-запрошення вчитель передає батькам через їхню дитину.

Для спілкування безпосередньо в школі потрібно обирати вільний час для батьків і класного керівника, щоб не проводити бесіду поспіхом. Аби розмова була довірливою, її варто проводити за відсутності сторонніх осіб і самої дитини. Навіть місце прове­дення має позитивно впливати на зміст і результати спілкування. Це може бути окрема кімната зі зруч­ними меблями, класна кімната, у якій навчається учень, але ні в якому разі не коридор, вестибюль,

учительська, інші місця, де можуть бути сторонні спостерігачі та подразники.

Інколи обставини складаються так, що класний  керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи, тому доводиться вдаватися до листування. Причиною для написання листа не повинна бути погана поведінка вихованця чи якась випадковість — тут теж має бути певна система.

Учитель-класовод періодично надсилає батькам листи, у яких розповідає про успіхи школяра в на­вчанні, старанність, дбайливість і відповідальність за певні доручення. Можна повідомити також про певні труднощі, які виникають у їхньої дитини, виявити бажання зустрітися, щоб допомогти школяреві. Важ­ливо висловлювати щиру подяку за хороше виховання дочки чи сина. Лист потрібно передавати батькам через дитину, попередньо ознайомивши школяра з його змістом.

Така переписка позитивно впливає на налагоджен­ня гарних взаємин класного керівника з батьками, під­несення авторитету як батьків, так і вчителів, а також інших учнів у класі. Діти чекають таких листів і про­сять учителя писати їхнім батькам. Вимальовуються певні перспективні лінії, які стимулюють позитивну діяльність школярів і сприяють появі довіри й поваги між класним керівником і сім'ями вихованців.

Класний керівник має наполегливо й систематично працювати над підвищенням педагогічної культу­ри батьків. Із цією метою доречно використовувати лекції та бесіди з актуальних питань розвитку й ви­ховання дітей у сім'ї, які можуть органічно вплітатися в структуру батьківських зборів.

Важливі форми роботи з батьками, спрямовані на підвищення їхньої психолого-педагогічної куль­тури:

•     консультації;

•    вечори запитань і відповідей;

•    читацькі конференції;

•     педагогічні читання.

Кожна з цих форм вимагає ретельної підготовки із залученням

учителів - предметників, лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів і безпосередньо батьків. Учитель-куратор може планувати два-три такі заходи на рік, але в кожному разі батьки повинні відчувати, що це для них — важлива школа проник­нення у світ дитини як передумова успіху сімейного виховання.

Успіхи вчителів у роботі з батьками учнів багато в чому залежать від умінь організовувати й проводити батьківські збори, надавати їм педагогічної доцільності.

В організації та проведенні класних батьківських зборів необхідно уникати суттєвих помилок, які, на жаль, ще мають місце в практичній діяльності деяких класних керівників.

Типові помилки класних керівників:

•  запрошення батьків на збори шляхом обов'язкових записів в учнівських щоденниках;

•  призначення зборів у незручний для батьків час;

•  перетворення зборів на своєрідне «судилище» окремих батьків;

•  висвітлення негативних сторін поведінки окре­мих учнів;

•  відсутність системи педагогічної просвіти батьків тощо.

Батьківські збори мають відповідати таким педагогічним вимогам:

•  сприяти формуванню згуртованого батьківського колективу;

•  виховувати соціально-правову відповідальність батьків за виховання дітей;

•  забезпечувати наступність у розв'язанні ви­ховних завдань;

•  забезпечувати оптимальні умови для оволодіння батьками психолого-педагогічними знаннями в галузі сімейного виховання;

•  сприяти забезпеченню єдності виховних впливів школи та сім'ї на вихованців;

•  забезпечувати формування узгодженої колек­тивної думки, яка позитивно впливала би на процес виховання;

•  створювати позитивний емоційний і соціальний клімат для утвердження національної гідності батьків та національного виховання;

•  сприяти підвищенню авторитету вчителів школи й батьків;

•  показувати батькам успіхи їхніх дітей у навчанні та вихованні як результат діяльності вчителів-вихователів.

Для формування та функціонування колективу батьків класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи самовряду­вання. Таким органом є батьківський комітет. Він обирається в складі 3—5 осіб на загальних зборах батьків класу.

Члени батьківського комітету обирають голову. Завдання органу — сприяти роботі педагогічного колективу школи у вихованні та навчанні школярів, допомагати класному керівникові створювати спри­ятливі економічні умови для проведення навчально-виховної роботи.

Кожен член батьківського комітету повинен мати визнаний авторитет серед батьків, володіти організа­торськими здібностями, бути хорошим вихователем своїх дітей, добрим сім'янином. Члени комітету мають відчувати відповідальність перед громадою за виховання дітей і дорослих, уміти зберігати відо­мості про особливості стану справ в окремих сім'ях, не робити їх предметом пересудів.

Батьківський комітет за умов розумного педаго­гічного впливу з боку класного керівника може стати надійним помічником в організації та проведенні класних батьківських зборів.

Батьківські збори проводяться 5—6 разів упро­довж навчального року. їх проведенню має передувати копітка робота класного керівника.

Особливу увагу варто приділити підготовці та проведенню перших зборів батьків, з якими класний керівник іще мало знайомий. Для цього потрібно:

•      детально познайомитися з учнями класу (демо­графічні дані, стан здоров'я, успішність у попередніх класах, особливості соціально-психологічного роз­витку);

•      відвідати учнів удома для знайомства з їхніми батьками;

•      у бесідах із колегами, які працювали з учнями в попередніх класах, з'ясувати деякі аспекти взаємин батьків із педагогічним колективом.

До батьківських зборів мають готуватися й учні. Організовано та зацікавлено проходять збори, на яких батьки можуть бачити результати діяльності вихо­ванців (щоденники, зошити, твори, вишивки, вироби з дерева чи металу, малюнки, кулінарні вироби тощо).

Важливо погодити з батьками час проведення зборів з урахуванням зайнятості їх на виробництві. Доцільно на весь навчальний рік визначити постійний день (наприклад, остання п'ятниця чи субота місяця) і час проведення зборів. Це дає змогу батькам плану­вати певним чином свою діяльність.

Суттєвим моментом у підготовці батьківських зборів є форма запрошення. Не виправдовує себе практика примусового виклику батьків на збори шляхом запису в учнівських щоденниках, через усні нагадування тощо. Уже через форму запрошення необхідно надавати зборам особливої важливості, під­креслювати повагу до батьків як до своїх союзників у розв'язанні найважливіших питань у житті дитини. У запрошенні потрібно висвітлити питання, які бу­дуть розглядатися на зборах.

Було б добре мати спеціальні друкарські бланки запрошень, але коли таких немає, то учні під керів­ництвом класного керівника готують ці запрошення, виявляючи при цьому належну старанність та певні вміння в художньому оформленні.

Можливий варіант запрошення

Шановні ______________і ___________ !

Батьківський комітет, педагогічний колектив ____ класу запрошують Вас на батьківські збори, які відбудуться «___» ________      20___         р.   о ____ у класній кімнаті.

Порядок денний

1.     Підсумки навчально-виховної роботи учнів _ класу за третю чверть. (Доповідає вчитель початкових класів.)

2.     Лекція «Індивідуальні особливості фізичного й психічного розвитку дітей, урахування їх у виховній роботі в сім'ї».  (Практичний психолог.)

3.     Огляд виставки вишивок, аплікацій, малюнків учнів класу.

Чекаємо Вас із радістю!

Батьківський комітет.  Класний керівник.

На зборах підбиваються підсумки навчально-виховної роботи за певний період, визначаються завдан­ня на новий. Діяльність класного керівника повинна бути спрямована на те, щоб підтримувати інтерес батька й матері до спільної роботи з вихованцем, але на тлі цієї спільної роботи важливо зуміти показати позитивну діяльність кожного учня, поступові успіхи в його соціально-психологічному розвитку. Навіть у слабкого, дещо занедбаного вихованця важливо зуміти відшукати позитивний аспект і показати його батькам. Потрібно виходити з позиції, що не в кожної дитини є потенціальні можливості на значні успіхи в розумовій діяльності (навчанні), але кожна особис­тість може досягти вершин у моральній досконалості. Цим класний керівник стимулює позитивну виховну діяльність безпосередньо батьків і через них заохочує дітей до самовдосконалення.

Недоречно на зборах порушувати негативні аспекти діяльності окремих учнів, дорікати батькам за прогалини й недоліки їхніх дітей у навчанні та поведінці. Така тенденційна дія класного керівника ставить окремих батьків у незручне становище, при­зводить до того, що батьки учнів, які мають прогалини в навчанні, недоліки в поведінці, перестають відві­дувати збори, а педагоги втрачають своїх спільників у вихованні школярів.

Але батьки повинні знати про успіхи своїх ді­тей. Для цього можна напередодні зборів підготувати таблицю, що відображає успіхи в навчанні кожного учня з усіх предметів.

Проте при цьому «за кадром» залишається важ­ливіший аспект діяльності школярів — рівень їхньої вихованості. Окрім того, не для кожної матері чи бать­ка приємно усвідомлювати, що неуспіхи в навчанні, недоліки в поведінці їхньої дитини стають відомими всім батькам, тому зручніше пропонувати так звану «закриту» інформацію про навчально-виховну ді­яльність їхніх дітей. Із цією метою вчитель завчасно готує індивідуальні інформаційні бюлетені, у яких батьки можуть ознайомитися з інформацією про успіхи дитини, труднощі, на які вона наштовхується в шкільному житті. Такі бюлетені педагог кладе перед батьком чи матір'ю на початку батьківських зборів. До наступних зборів на цьому самому аркуші фіксується наступна частина інформації.

                                       Зразок інформаційного бюлетня

«  »               20  р.

Шановні                  і               !

Протягом останнього місяця Ваш син

має такі оцінки з дисциплін:

•    математика — 9, 9, 6, 9, 9, 12;

•    українська мова — 12, 9, 9, 6, 6, 9, 9;

•    українська література — 9, 12, 12, 12, 6;

•    російська мова — 9, 6, 6, 9, 9;

•    російська література — 9, 9, 9;

•    географія — 12, 12, 9,9;

•    історія — 12, 12, 12, 6, 9;

•    трудове навчання — 12, 12, 12;

•    фізичне виховання — 9, 12, 9, 9.

Ваш син дисциплінований, старанний, його люблять і поважають однокласники, він виявляє особливий інтерес до уроків праці, завжди допомагає в господарських справах товаришам, класному керів­никові. Дякуємо Вам за хороше виховання! Та все ж ___________        не завжди охайно вдягнений, допускає неохайність у зошитах і щоденнику. Допоможіть йому в подоланні цієї проблеми.

У межах зборів цікавою формою, що сприяє підви­щенню педагогічної культури батьків, є їх залучення до розв 'язання педагогічних ситуативних завдань а питань сімейного виховання. Вони допомагають за­охочувати батьків до цікавих розмірковувань, вислов­лювати нестандартні судження. За допомогою вчителя можна визначити оптимальний шлях розв'язання проблеми. Класний керівник добирає педагогічні ситуації залежно від гостроти педагогічних проблем, які виникають у конкретних сім'ях.

Наприкінці зборів батьків запрошують оглянути виставку учнівських робіт. У ролі екскурсоводів мають виступати учні. Батьки з цікавістю сприймають творчі звіти своїх дітей (декламації, пісні, танці тощо). Своєрідним звітом можуть бути також колективні творчі справи.

Основним обов'язком класного керівника є ви­вчення учнів і координація на цій основі спільної діяльності. Процес вивчення учнів має відбуватися з дотриманням певних правил, а саме:

•  вивчення потрібно спрямовувати на виявлення особливостей фізичного, психічного й соціального розвитку конкретного вихованця;

•  дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання;

•  виявляти потрібно не лише наявний рівень роз­витку конкретної особистості, але й прогнозувати його з урахуванням «зони найближчого розвитку»;

вивчення особистостей школярів і класних колективів потрібно спрямовувати на розв'язання конкретних педагогічних завдань;

•  вихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогічного оптимізму щодо їхнього розвитку та соціально-психологічного зростання;

•  вивчення учнів має охоплювати всі аспекти їхнього фізичного, психічного й соціального розвит­ку;

•  застосування методів та методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей;

•  дослідження соціально-психічного розвитку варто здійснювати в природних умовах навчально-виховного процесу;

•  дослідженням мають бути охоплені всі учні, таке вивчення повинно стати систематичним;

•  вивчення учнів має поєднуватися з виховним впливом на них;

•  вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на по­зитивних, а не негативних рисах характеру та пове­дінки.

Методи вивчення учнів та учнівських колек­тивів поділяють залежно від:

•    характеру участі школярів у них:

•  пасивні (спостереження, кількісний і якісний аналіз результатів діяльності);

•  активні (анкетування, тестування, соціометричні вимірювання, проективні);

•    часу проведення:

•  одномоментні (анкетування, тестування тощо);

•  тривалі (цілеспрямоване спостереження, біо­графічний метод тощо);

•   місця проведення:

•       шкільні (класні та позакласні);

•       лабораторні;

•   їх сутності:

•  неекспериментальні (спостереження, анкету­вання, бесіди, аналіз продуктів діяльності);

•       діагностичні (тести, ранжування);

•  експериментальні (природні та лабораторні експерименти);

•       формувальні.

Систематизація результатів вивчення особистості учня

Процес вивчення особистості учня є складним і відповідальним. Його результати мають бути осно­вою при плануванні та проведенні виховної роботи з дитиною, а також її координації з учителями, батька­ми та іншими вихователями. Із цією метою класний керівник мусить ретельно й систематично фіксувати результати вивчення особистості учня та класних колективів. Це — своєрідний банк відомостей про рівень і особливості фізичного, психічного та соці­ального розвитку кожної дитини. До нього повинні мати доступ усі, хто займається навчально-виховною роботою з конкретними учнями. Фіксування результатів вивчення учнів можна здійснювати двома способами:

•  у загальному зошиті на кожного учня відводить­ся кілька сторінок і періодично фіксуються дані про його психічний і соціальний розвиток;

•  використовуючи картку потенційного розвитку учня, яка дає змогу дотримуватися вимог програми, спостерігати за динамікою розвитку особистості.

У практичній діяльності вивчення учнів здійсню­ється за орієнтовними програмами.

Програма вивчення й структура характеристики учня

1.      Демографічні відомості:

•    прізвище, ім'я та по батькові;

•    день, місяць, рік народження;

•  прізвище, ім'я, по батькові матері та батька, їхні професії, місце роботи, займана посада;

•    домашня адреса, телефон.

•      Умови розвитку та виховання в сім'ї:

•    склад сім'ї;

•    матеріально-побутові умови;

•    вплив батьків на виховання дитини;

•  їхня психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

•     Рівень фізичного розвитку:

•    стан здоров'я;

•  володіння санітарно-гігієнічними навичками;

•    спортивні інтереси, потреби.

•     Моральні якості:

•    загальний рівень морального розвитку;

•    знання морально-етичних норм і правил;

•  рівень сформованості вмінь і навичок мо­ральної поведінки, співвідношення їх із загально­людськими й національними морально-духовними цінностями;

•    соціально-моральний статус у колективі;

•  рівень та особливості спілкування з молодшими дітьми, ровесниками й старшими;

•  рівень сформованості почуттів патріотизму та національної гідності;

•    рівень правової й екологічної культури;

•    здатність до самооцінки;

•  особливості вияву дисциплінованості, відпові­дальності, совісті, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.

•     Розумовий розвиток:

•    загальний розумовий розвиток;

•    рівень інтелекту;

•    потенціальні розумові можливості;

•    інтереси, схильності;

•    ставлення до навчальної діяльності;

•    сформованість мотивів навчання;

•  рівень володіння методами й прийомами само­стійної пізнавальної діяльності;

•  успішність, відповідність її розумовим можли­востям.

•      Трудове виховання:

•  ставлення до праці, її різних видів, мотиви трудової діяльності;

•  наявність умінь і навичок у різних видах праці;

•     соціальні інтереси щодо праці;

•  загальна культура різних видів праці (фізичної, розумової");

•  інтереси та схильності до певних видів про­фесійної діяльності;

•    рівень і стійкість професійної орієнтації.

•     Естетична вихованість:

•    сформованість естетичних почуттів і вмінь;

•  інтереси та схильності в різних видах мистецтва;

•  здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.

•      Психічний розвиток:

•  потреби й рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі;

•     особливості характеру;

•    здібності;

•    темперамент.

•     Біологічні та соціальні чинники:

•  особливості впливу на розвиток особистості учня;

•  особливі випадки впливу на вихованця, наслідки.

•         Загальні психолого-педагогічні висновки:

•  позитивні риси особистості з погляду на всебіч­ний гармонійний її розвиток;

•  недоліки й складнощі в соціально-психологіч­ному становленні вихованця, їх причини та засоби подолання;

•  рекомендації щодо індивідуального підходу й виховних заходів впливу.

І на останок підсумуємо почуте за допомогою схеми.